Як допомогти дитині
Під час війни діти часто переживають стрес. Не у всіх із них розвинеться психологічна травма, але кожна дитина потребує підтримки. Головну роль у цьому відіграють батьки. Існують базові правила, як підтримати дитину у стресовій ситуації, щоб стабілізувати ї ї стан kons.punkt_.naprac.dlya-batstorinka-psikhologa-2_0.docx
Тренуємо мозок: дієві вправи для розвитку мозку
З віком пам'ять швидкість реакції, креативність можуть погіршуватися, що неминуче впливає якість життя. Але є прості вправи, які можуть не тільки цьому запобігти, а й значно прокачати розумові здібності.
Чи можна натренувати мозок?
На скільки мозок може «підводити», чудово знають люди, які у зрілі роки наважуються отримати другу вищу. Те, що в юності вони «ковтали» за один вечір напередодні іспитів, не зрівняється зі спробами в 40 років прочитати один розділ підручника.
І справа не лише у пам'яті, яка «вже не та». Це і швидкість мислення, здатність генерувати нові ідеї, увага, уява, сприйняття. Усі ці процеси тісно пов'язані. Більше того, вони залежать і від рухової активності, дрібної моторики. Навіть якщо ваша професія пов'язана з інтелектуальною працею, ви зазвичай виконуєте однотипні завдання.
Хороша новина в тому, що не важливо, скільки вам років – доросла людина може натренувати і пам'ять, і увагу, і мислення.
Є ціла низка вправ для цього. Вони всі прості та ефективні, але «працювати» вони будуть лише якщо виконувати їх регулярно, а не час від часу. Вони повинні увійти до вашого життя, як корисна звичка.
Саме під час засідання клубу Шлях до себе, яке проходило у вигляді практикуму, присутні мали змогу познайомитися та повправлятися саме в таких вправах.
Поради батькам: «Як покращити пам'ять дитини».
5 простих та ефективних способів.
Гарна пам'ять - важлива складова для повноцінного розвитку та самореалізації дитини. Розвивати пам'ять потрібно ще з найменшого віку, тоді результат буде дійсно позитивним.
А для того, щоб поліпшити рівень її розвитку, можете скористатися простими способами:
1. Запитуйте, як пройшов день дитини. Бажано, аби ця розповідь була детальною. Такі монологи допоможуть вашій дитині навчитися вибудовувати хронологію подій, аналізувати їх. Спочатку розповідь дитини буде плутаною, але з часом її мова стане більш зв'язною, вона буде згадувати все більше подробиць і дрібних деталей.
2. Читайте з дитиною книги. Поки дитина ще маленька, читайте йому, наприклад, перед сном цікаві і прості казки або вірші. Пробуйте разом вчити невеликі чотиривірші напам'ять. Це самим позитивним чином позначиться на словниковому запасі вашого малюка. А коли він навчиться читати самостійно, постарайтеся прищепити йому любов до цієї справи. Нехай книга стане хорошим другом для дитини. Навіть якщо дитина не дуже хоче, нехай для неї обов'язковим правилом буде читання декількох сторінок в день якої-небудь книги. І обов'язково просіть дитину переказати прочитане і висловити своє ставлення.
3. Грайте з дитиною в слова. Називайте малюкові 10 слів і просіть повторити їх. Можна вибирати слова певної тематики (фрукти і овочі, їжа, іграшки, дерева, квіти, які предмети є в кімнаті і т.д.). Всі слова, які дитина не назвала, їй обов'язково потрібно нагадати. Вважається, що якщо малюк 6-7 років може повторити 5 слів з 10, у нього хороша короткочасна пам'ять. Для розвитку зорової пам'яті можна викладати перед малюком картинки (наприклад, 5-7 штук) і просити запам'ятати їх. Потім можна прибрати одну або дві і запитати, чого не вистачає, або перемішати все картинки місцями і попросити малюка викласти їх в первісному порядку.
4. Навчіть дитину методу асоціацій. Такий спосіб відмінно допоможе запам'ятати інформацію. Навчіть дитину вибудовувати взаємозв'язки між словом і чимось дуже знайомим і зрозумілим їй. Запитайте у малюка, з чим у нього асоціюється те чи інше слово або разом придумайте. Асоціації можуть бути звичними або смішними, знайомими кожному або зрозумілими тільки вам і малюкові.
5. Вивчайте разом іноземну мову. Це прекрасне тренування для пам'яті, як і будь-який новий навик, наприклад, гра на музичному інструменті або навіть навчання танцям. 10 нових іноземних слів в день або пара простих фраз - запам'ятати їх не забере багато часу, зате це дуже корисно і в майбутньому ця навичка дитині точно стане в нагоді. І обов'язково повторюйте вивчене напередодні на наступний день.
Двадцять порад батькам про те, як виховати успішних дітей
Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.
“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.
1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.
2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).
3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.
4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.
5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.
6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.
7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.
8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.
9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.
10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.
11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.
12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.
13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.
14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.
15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.
16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.
17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.
18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.
19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.
20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.
Перша психологічна допомога
На виконання Листа МОН № 1/3872-22 від 04.04.2022 та додаток до листа Методичні рекомендації МОНУ для педагогічних працівників, практичних психологів та соціальних педагогів закладів освіти «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» та в межах загальноосвітнього психологічного інформування 15.02.2024 року педагоги закладу прослухали відповідну консультацію та отримали пам’ятку для детального ознайомлення.
З початку повномасштабного вторгнення тисячі українських дітей зіткнулись із недитячими випробуваннями: раптовий переїзд , небезпека, тривога, страх., втрата дому, близьких, звичного кола спілкування – ці та інші фактори здатні викликати неабиякий стрес у дитини. І саме гра «Обійманці» Світлани РОЙЗ може стати у нагоді, коли необхідно повернути емоційний комфорт своїй малечі.
“Обійманці” – це проста терапевтична гра для дітей різного віку. В її основі — практика тактильної близькості. Гра складається із 12 ілюстрованих карток, на яких зображені різні види обіймів, що відрізняються за інтенсивністю. Також у ній зібрані ідеї поробок, які дитина може створювати самостійно або разом з батьками. За цим лінком — онлайн-версія гри:
https://tvoymalysh.com.ua/uk/children/child-psychology/18378-terapevtichna-interktivna-gra-dlya-ditey-vid-svitlani-royz-obiymantsi.html
Мета. Гра покликана допомогти дітям впоратися з внутрішньою тривогою та відчути опору батьків. Поглиблення зв’язку між батьками та дітьми, їхнього емоційного відновлення.
Дитяча психіка під час війни:
перша допомога, усунення небажаних наслідків
❗️Відчуття тривоги, страху і пригнічення під час таких невизначених часів як війна, є невідворотними.
Діти в залежності від віку по різному реагують на стрес та кризову ситуацію.
🔰• Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків.
Психіатри звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички, спостерігається порушення сну, коли діти вночі скрикують, проявляють страх. Якщо дитина так реагує, то у неї з психікою все гаразд. Дитина об’єктивно реагує на ситуацію, і батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. У маленьких дітей дуже гнучка психіка, яка витісняє елементи страху.
✅Допомога дорослого. Насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт. Тримайте дітей у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом.
🔰Діти 4–6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими.
✅Допомога дорослого. Діти потребують, насамперед, безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину. Приділяйте дітям більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події, що сталася. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: з братами, сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтесь режиму. Простими словами, відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває у вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому медичну допомогу, спробуйте відправити з ним дітей або докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли зустрітися з ним.
"Моя родина вільна від насильства"
З 25 листопада по 10 грудня в закладі пройшла виставка сімейних робіт з профілактики насилля «Моя родина вільна від насильства», присвячена Всеукраїнській акції 16 днів проти насильства. Висловлюємо подяку сім’ям, які долучилися до акції та намалювали разом з дітьми малюнки на відповідну тематику. Метою заходу було профілактика булінгу в освітньому та сімейному середовищі.З 25 листопада по 10 грудня в закладі пройшла виставка сімейних робіт з профілактики насилля «Моя родина вільна від насильства», присвячена Всеукраїнській акції 16 днів проти насильства. Висловлюємо подяку сім’ям, які долучилися до акції та намалювали разом з дітьми малюнки на відповідну тематику. Метою заходу було профілактика булінгу в освітньому та сімейному середовищі.
9 фраз, які не можна говорити дітям про війну
Зброя для дитини зі здоровою психікою - не спосіб вбивати, на знак героїв.
Тата та мами зараз частіше ламають голову не над тим, як говорити з дитиною "про ЦЕ", а як говорити про війну.
Психотерапевти Роксана Ящук та Олена Ляшенко радять відповідати на всі запитання. Але важливо не сказати зайвого! Так що не варто репетирувати, як говорити - краще вивчити назубок, чого дитині не можна чути, в якому настрої ви не були б.
- "Ти ще малий про таке думати. Не твого розуму справа"
Заборони лише посилюють відчуття тривоги та невизначеності.
- "Тата можуть вбити на війні. Твій тато там, де небезпечно"
Хоч би як ви самі хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років так і переживання болючі і закладають на майбутнє так іриси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.
- "Виростеш - теж воюватимеш"
Хоч би яких політичних поглядів ви дотримувалися, дитину треба готувати до мирного життя, а не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати людей у майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. "Воювати, мстити" і т. д. - плани, які руйнують незміцнілу психіку.
- "Ми повинні боротися, щоб перемогти всіх ворогів"
Війну не можна представляти дитині у спосіб вирішення конфлікту. Не варто будувати фрази так, щоб дитина думала, що її близькі підтримують війну або вітали її початок.
- "Тебе я ніколи не пущу навійну!"
Протилежна помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить "від поганих", не повинна стикатися із засудженням, глузуванням, заборонами. Інакше він, особливо хлопчик, переживатиме, що "стане дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього". Найкраще підтримати його намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати, але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що воєнні дії скоро закінчаться, але він може застосовувати свої вміння у мирному житті.
- "Наш ворог - така країна, люди такої національності"
Не можна прищеплювати страх, підозрілість чи ненависть до цілої країни, народу. Знову ж таки, крім моральної сторони питання, це може викликати розщеплення у свідомості у дитини, яка має друзів різних національностей, родичів, улюблених акторів або музикантів.
- "Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, боягузик"
Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише заженет епереживання глибше, привчивши і в майбутньому приховувати це від вас. Страхи, які малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як нервові тіки, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.
- "Люди сварилися, билися, ось як ти з друзями, а потім почали боротися один з одним. Ось щобуває, якщо не вмієш миритись"
Добрі виховні наміри у разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або робити "цапом-відбувайлом". Або дитина стане боятися сама себе, спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки чреваті депресіями, схильністю до зайвої самокритики.
- "Викинь свій пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення..."
У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі яскраво описували жахи битв. Наприклад, одна мама втомилася від того, що сини днями грали у війну, вигукуючи підслухані десь слова "орки", "русня", яких ніколи не вживали в будинку. Коли хлопці вкотре вибігли з криками "Ти вбита!" - Вона вирішила серйозно поговорити. Мовляв, коли поріжеш палець – боляче, а рани – це величезні криваві дірки по всьому тілу, від яких довго доводиться мучитися. Результатом розмови був нервовий зрив одного з дітей, після чого його довго довелося лікувати.
НЕ ПРИПУСТИМО при дитині «кидатися» дорослими фразами типу:«повідривало кінцівки». НЕ ПРИПУСТИМО обвинувачувати дітей в тому, що сталося: «Ви тут в теплі, одягнені, нагодовані, а вони там …» Дитина ще тільки пізнає цей світ. І те, що ми її говоримо, навчаємо перенесе через все життя. Всі психологічні травми, родом з дитинства, пам’ятайте про це! Ми відповідальні за те, яке дитинство у наших дітей, другого його не буде. І те, що воно припало на військовий час не знімає з нас відповідальності дарувати нашим дітям найкраще.
Дитина – за природою оптиміст
Психотерапевт Офра Аялон.
Умовчати про страшні події набагато небезпечніше, ніж відверто поговорити, вважає психотерапевт Офра Аялон.
Психотерапевт Офра Аялон - один із найвідоміших у світі фахівців із роботи з дітьми, які зіткнулися з військовими подіями. Вона працювала у Югославії, Ізраїлі, країнахПівденно-Східної та Центральної Азії. Іноді психотерапевт приїжджає до колег до Києва. Вона ділиться думками про те, як краще говорити з дітьми про бойові дії.
14.11.2023
Як побороти нічні страхи?
Щоб дитина спокійно спала вночі без кошмарних сновидінь, вона повинна відчувати себе в безпеці і знати, що їй нічого не загрожує.
1. Ні в якому разі не сваріть і не соромте дитину за те, що вона капризує і не хоче спати одна. Посидьте з нею поруч, заспокойте, погладьте по голові, дочекайтесь, поки вона засне.
2. Вдень дитині необхідна рухова активність на свіжому повітрі, рухливі ігри.
3. За 2-3 години до сну у дитини не повинно бути:
- комп'ютерних ігор;
- мультфільмів та казок з персонажами, що лякають;
- сварок і з’ясування відносин у сім'ї;
- важкої їжі;
- духоти в кімнаті;
- тісного, незручного одягу для сну.
4. Час засипання має бути одним і тим же, незалежно це звичайний день чи вихідний.
5. Прокидання дитини не повинно бути різким. Краще використовувати не будильник, а мамині дотики і погладжування.
6. Укріплюйте організм дитини. Заняття спортом і здоровий спосіб життя стануть кращою профілактикою нічних страхів.
Як допомогти дитині впоратися зі своїми страхами?
Допоможи дитині впоратися зі своїми страхами – це значить відчути його почуття, почути його власне «Я» і зміцнити віру в себе.
Справитися з дитячими страхами допомагає спільна діяльність дитини з дорослими і однолітками: прогулянки, ігри, відвідування лялькового театру, цирку, спортивні заходи. Чим більше інтересів у дітей і різноманітніше їхнє життя, тим менше вони будуть фіксуватися на своїх страхах, загрозах і тривогах.
• Приймайте активну участь у житті дитини, але не намагайтеся все контролювати. Дитина повинна вам довіряти, ділитися з вами секретами.
• Створіть комфортну спокійну атмосферу у будинку, в якому дитина відчуває себе улюбленою і захищеною.
Ні в якому разі не лякайте дитину з метою дисципліни казковими персонажами («Будеш себе погано вести – забере Баба-Яга, вкраде дракон» і інше).
• Не обговорюйте при дитині катастрофи, нещасні випадки, історії про привидів, потойбічний світ і що найбільш актуальне на сьогодні ВІЙНУ (вибухи, прильоти, підриви тощо). Діти вразливі, і такі розмови надовго залишаються в пам'яті. Багато хто, навіть ставши дорослими, до цих пір пам'ятають, чим їх лякали в дитинстві, і які страшні історії розповідали дорослі.
• Привчайте дитину до чіткого розпорядку дня і слідуйте йому навіть у вихідні та святкові дні.
• Скоротіть кількість часу дитини, проведену за гаджетами.
Не висміюйте страх дитини, не намагайтеся пояснити йому, що боятися нічого. Найкраще скажіть «Я з тобою, я розумію, що тобі страшно».
• Будьте терплячі. Більшість страхів з віком проходять самі. Головне – не дати їм отруїти життя дитини і перерости в патологію.
• Психологія дитячих страхів така, що більшість з них народжується в сім’ї. Зверніть увагу на власне психологічне благополуччя. Якщо ви самі по природі тривожні і зтурбовані, намагайтеся не передавати ці почуття дитині.
Не ігноруйте страхи дитини. Якщо не знаєте, що робити і як допомогти своїй дитині, зверніться за порадою до психолога.
Ставтеся до дитячих страхів як до незвичного явища дорослішання дитини, без зайвої тривого, засудження і тим більше, висміювання. Якщо дитина відчуває любов і турботу дорослих, впевнена, що її підтримають і захистять у будь-якій ситуації, тоді вона зможе самостійно отримати перемогу в боротьбі зі своїми страхами.
31.10.2023
Прості практики, щоб зняти напругу
аудіального каналу
Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини. Тож ви можете запропонувати дитині:
1. Співати пісні.
2. Послухати аудіоказку в навушниках.
3. На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.
4. Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.
5. Застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).
6. Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо.
7. Пограти в «комахи» – одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.
8. Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.
9. Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.
10. Якщо дозволяють обставини – пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.
Звуки війни: як допомогти дитині
не боятися сирени й гуркоту
Поради від сімейної психологині, авторки книг з дитячої психології Світлани Ройз
Вже більше року чимало українських дітей замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирени або дзвонів, що сповіщають про повітряну тривогу. МОЗ запитало у дитячої та сімейної психологині, авторки книг з дитячої психології Світлани Ройз про те, як заспокоїти дитину та навчити її правильно реагувати на звуки повітряної тривоги.
Боятися того, що насправді лякає, нормально. Водночас діти орієнтуються на нашу реакцію і на те, як ми їм пояснюємо те, що відбувається, які дії пропонуємо. Тому маємо знати, як діяти у подібних ситуаціях.
Як заспокоїти дитину під час гучних звуків сирени чи вибухів
Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, як-то сирена чи гуркіт, психологиня радить діяти за таким алгоритмом:
1. Нормалізація
Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: «Я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену, це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу та зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе, тому ми йдемо в безпечне місце».
2. Підтримка
Важливо дати дитині сигнал про підтримку: «Я з тобою і буду з тобою весь час». А далі запропонувати дію: «Хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку?» Безпорадність травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.
3. Завершення
Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».
Розкажіть дитині про її силу. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.
Можна пограти в терапевтичну «гру»: розтерти вуха і уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю воду.
Далі «будуємо» місток до наступних дій: для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.
«Я – ваше серденько або тепло мого сердечка»
Висловлюємо подяку батькам, які разом з дітьми долучилися до Всеукраїнської акції 16 днів проти насильства (з 25 листопада по 10 грудня) та взяли участь у виставці сімейних робіт з профілактики насилля: «Я – ваше серденько або тепло мого сердечка»
Колір - ключик до пізнання маленької особистості
kolir-kljuchik_do_piznannja.docx
Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка
rekomendaciji_batkam_z_pidgotovki_ditej_do_ditjach.docx
Основні запитання, які допоможуть батькам якнайліпше підготувати дитину до співбесіди в школі
osnovni_zapitannja-jaki_dopomozhut_batkam_jaknajli.docx
«Виховання дисциплінованості і організованості у дітей»
Виховання з любов’ю!
(шпаргалка для батьків)
vikhovannja_z_ljubov-ju-shpargalka_dlja_batk.docx
Виставка сімейних робіт
"Долонька добра або моя долонька проти насильства
Протягом лютого місяця у закладі пройшла акція «Долонька доброти або моя долонька проти насильства». В акції взяли участь вихованці закладу та їх батьки.
Яскраві та креативні долоньки представлені на виставці сімейних робіт. Тож зупинимо насилля разом.
Як виховати самостійність
jak_vikhovati_samostijnist.docx
Рекомендації щодо психологічних аспектів організації харчування
rekomendaciji_shhodo_psikhologichnikh_aspektiv_org.docx
Бізіборд. Що це? Для чого він потрібен?
