Що таке панічна атака

Це раптове відчуття сильного страху без реальної небезпеки чи очевидної причини. Напади часто відбуваються, коли людей щось непокоїть або вони пережили складний чи стресовий досвід. Також вони можуть бути наслідком перенесених хвороб. Панічна атака може тривати до 30 хвилин.

Прояви панічної атаки:

прискорене серцебиття; задуха, прискорене або ускладнене дихання; оніміння або тремтіння рук і ніг; нудота та дискомфорт у шлунку; запаморочення; світло здається яскравішим та інтенсивнішим; сльози, незмога перестати плакати; відчуття, ніби людина «застигла» та не може рухатися.

Техніки впливають на цикл панічної атаки: думки — поведінка — тілесні відчуття — емоції. Для того щоб розірвати коло чи цикл панічної атаки, можна впливати на кожен із цих еле- ментів. Під час панічної атаки дитина може відчувати, що втрачає контроль. Ви здатні допомогти дитині «заземлитися» за допомогою деяких вправ.

Інші вправи та техніки для роботи з дитиною

Знайти кілька предметів одного кольору і перелічити їх. Порахувати кроки до якогось предмета.

Стискати поперемінно правою та лівою рукою руку дорос- лого.

Рахувати від десяти до одного.

Покласти руку на живіт приблизно на три пальці нижче за сонячне сплетіння та постукати по цьому місцю.

Потерти кінчик носа.

Злегка натиснути на очні яблука з двох боків. Змочити губи водою, сполоскати рота.

Витягнути язика якомога далі — ніби намагаючись торкнутися ним грудної клітки.

Подивитися праворуч якомога далі, не повертаючи голови, затримати погляд на 15–20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивитися ліворуч якомога далі, потім знову прямо.

Розтерти руками тіло.

Розтерти точку між підмізинним пальцем і мізинцем.

Покласти руки на ребра, щоб відчути, як вони під час дихання розширюються, підіймаються.

Можна обрати кілька із запропонованих варіантів дій. При цьому важливо розуміти, що це екстрена допомога. Важливо шукати можливість впливати на причину панічної атаки.

Як допомогти дитині

Під час війни діти часто переживають стрес. Не у всіх із них розвинеться психологічна травма, але кожна дитина потребує підтримки. Головну роль у цьому відіграють батьки. Існують базові правила, як підтримати дитину у стресовій ситуації, щоб стабілізувати ї ї стан kons.punkt_.naprac.dlya-batstorinka-psikhologa-2_0.docx

Поради батькам: «Як покращити пам'ять дитини».

5 простих та ефективних способів.

Гарна пам'ять - важлива складова для повноцінного розвитку та самореалізації дитини. Розвивати пам'ять потрібно ще з найменшого віку, тоді результат буде дійсно позитивним.

А для того, щоб поліпшити рівень її розвитку, можете скористатися простими способами:

1. Запитуйте, як пройшов день дитини. Бажано, аби ця розповідь була детальною. Такі монологи допоможуть вашій дитині навчитися вибудовувати хронологію подій, аналізувати їх. Спочатку розповідь дитини буде плутаною, але з часом її мова стане більш зв'язною, вона буде згадувати все більше подробиць і дрібних деталей.

2. Читайте з дитиною книги. Поки дитина ще маленька, читайте йому, наприклад, перед сном цікаві і прості казки або вірші. Пробуйте разом вчити невеликі чотиривірші напам'ять. Це самим позитивним чином позначиться на словниковому запасі вашого малюка. А коли він навчиться читати самостійно, постарайтеся прищепити йому любов до цієї справи. Нехай книга стане хорошим другом для дитини. Навіть якщо дитина не дуже хоче, нехай для неї обов'язковим правилом буде читання декількох сторінок в день якої-небудь книги. І обов'язково просіть дитину переказати прочитане і висловити своє ставлення.

3. Грайте з дитиною в слова. Називайте малюкові 10 слів і просіть повторити їх. Можна вибирати слова певної тематики (фрукти і овочі, їжа, іграшки, дерева, квіти, які предмети є в кімнаті і т.д.). Всі слова, які дитина не назвала, їй обов'язково потрібно нагадати. Вважається, що якщо малюк 6-7 років може повторити 5 слів з 10, у нього хороша короткочасна пам'ять. Для розвитку зорової пам'яті можна викладати перед малюком картинки (наприклад, 5-7 штук) і просити запам'ятати їх. Потім можна прибрати одну або дві і запитати, чого не вистачає, або перемішати все картинки місцями і попросити малюка викласти їх в первісному порядку.

4. Навчіть дитину методу асоціацій. Такий спосіб відмінно допоможе запам'ятати інформацію. Навчіть дитину вибудовувати взаємозв'язки між словом і чимось дуже знайомим і зрозумілим їй. Запитайте у малюка, з чим у нього асоціюється те чи інше слово або разом придумайте. Асоціації можуть бути звичними або смішними, знайомими кожному або зрозумілими тільки вам і малюкові.

5. Вивчайте разом іноземну мову. Це прекрасне тренування для пам'яті, як і будь-який новий навик, наприклад, гра на музичному інструменті або навіть навчання танцям. 10 нових іноземних слів в день або пара простих фраз - запам'ятати їх не забере багато часу, зате це дуже корисно і в майбутньому ця навичка дитині точно стане в нагоді. І обов'язково повторюйте вивчене напередодні на наступний день.

Поради батькам: «Як покращити пам'ять дитини».

5 простих та ефективних способів.

Гарна пам'ять - важлива складова для повноцінного розвитку та самореалізації дитини. Розвивати пам'ять потрібно ще з найменшого віку, тоді результат буде дійсно позитивним.

А для того, щоб поліпшити рівень її розвитку, можете скористатися простими способами:

1. Запитуйте, як пройшов день дитини. Бажано, аби ця розповідь була детальною. Такі монологи допоможуть вашій дитині навчитися вибудовувати хронологію подій, аналізувати їх. Спочатку розповідь дитини буде плутаною, але з часом її мова стане більш зв'язною, вона буде згадувати все більше подробиць і дрібних деталей.

2. Читайте з дитиною книги. Поки дитина ще маленька, читайте йому, наприклад, перед сном цікаві і прості казки або вірші. Пробуйте разом вчити невеликі чотиривірші напам'ять. Це самим позитивним чином позначиться на словниковому запасі вашого малюка. А коли він навчиться читати самостійно, постарайтеся прищепити йому любов до цієї справи. Нехай книга стане хорошим другом для дитини. Навіть якщо дитина не дуже хоче, нехай для неї обов'язковим правилом буде читання декількох сторінок в день якої-небудь книги. І обов'язково просіть дитину переказати прочитане і висловити своє ставлення.

3. Грайте з дитиною в слова. Називайте малюкові 10 слів і просіть повторити їх. Можна вибирати слова певної тематики (фрукти і овочі, їжа, іграшки, дерева, квіти, які предмети є в кімнаті і т.д.). Всі слова, які дитина не назвала, їй обов'язково потрібно нагадати. Вважається, що якщо малюк 6-7 років може повторити 5 слів з 10, у нього хороша короткочасна пам'ять. Для розвитку зорової пам'яті можна викладати перед малюком картинки (наприклад, 5-7 штук) і просити запам'ятати їх. Потім можна прибрати одну або дві і запитати, чого не вистачає, або перемішати все картинки місцями і попросити малюка викласти їх в первісному порядку.

4. Навчіть дитину методу асоціацій. Такий спосіб відмінно допоможе запам'ятати інформацію. Навчіть дитину вибудовувати взаємозв'язки між словом і чимось дуже знайомим і зрозумілим їй. Запитайте у малюка, з чим у нього асоціюється те чи інше слово або разом придумайте. Асоціації можуть бути звичними або смішними, знайомими кожному або зрозумілими тільки вам і малюкові.

5. Вивчайте разом іноземну мову. Це прекрасне тренування для пам'яті, як і будь-який новий навик, наприклад, гра на музичному інструменті або навіть навчання танцям. 10 нових іноземних слів в день або пара простих фраз - запам'ятати їх не забере багато часу, зате це дуже корисно і в майбутньому ця навичка дитині точно стане в нагоді. І обов'язково повторюйте вивчене напередодні на наступний день.

БОГУЛЬСЬКА Інна, практичний психолог

Двадцять порад батькам про те, як виховати успішних дітей

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати – добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

Дитяча психіка під час війни:

перша допомога, усунення небажаних наслідків

❗️Відчуття тривоги, страху і пригнічення під час таких невизначених часів як війна, є невідворотними.

Діти в залежності від віку по різному реагують на стрес та кризову ситуацію.

🔰Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків.

Психіатри звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички, спостерігається порушення сну, коли діти вночі скрикують, проявляють страх. Якщо дитина так реагує, то у неї з психікою все гаразд. Дитина об’єктивно реагує на ситуацію, і батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. У маленьких дітей дуже гнучка психіка, яка витісняє елементи страху.

✅Допомога дорослого. Насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт. Тримайте дітей у теплі і безпеці. Тримайте їх подалі від гучного шуму і хаосу. Частіше обіймайте і притискайте їх до себе. По можливості дотримуйтесь графіку годування і сну. Говоріть спокійним та лагідним голосом.

🔰Діти 4–6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими.

✅Допомога дорослого. Діти потребують, насамперед, безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину. Приділяйте дітям більше часу та уваги. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці. Поясніть, що вони не винні у події, що сталася. Намагайтеся не розлучати дітей з тими, хто піклується про них: з братами, сестрами та близькими. По можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтесь режиму. Простими словами, відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць. Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно і вони чіпляються за дорослих. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку, наприклад, смокчуть палець або мочаться в ліжко. По можливості створіть умови для ігор і відпочинку. Якщо дорослий поранений, перебуває у вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дітьми. Тримайте дітей та їх близьких разом і не дозволяйте розлучати їх. Наприклад, якщо дорослого відвезли, щоб надати йому медичну допомогу, спробуйте відправити з ним дітей або докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб діти змогли зустрітися з ним.

практичний психолог БОГУЛЬСЬКА Інна 29.12.2023

9 фраз, які не можна говорити дітям про війну

Зброя для дитини зі здоровою психікою - не спосіб вбивати, на знак героїв.

Тата та мами зараз частіше ламають голову не над тим, як говорити з дитиною "про ЦЕ", а як говорити про війну.

Психотерапевти Роксана Ящук та Олена Ляшенко радять відповідати на всі запитання. Але важливо не сказати зайвого! Так що не варто репетирувати, як говорити - краще вивчити назубок, чого дитині не можна чути, в якому настрої ви не були б.

1. "Ти ще малий про таке думати. Не твого розуму справа"

Заборони лише посилюють відчуття тривоги та невизначеності.

2. "Тата можуть вбити на війні. Твій тато там, де небезпечно"

Хоч би як ви самі хвилювалися, дитина повинна відчувати впевненість, що для її сім'ї все завершиться благополучно. Інакше в нього зникне відчуття безпеки світу, а у віці до 10 років так і переживання болючі і закладають на майбутнє так іриси характеру, як недовіра до оточуючих, песимізм.

3. "Виростеш - теж воюватимеш"

Хоч би яких політичних поглядів ви дотримувалися, дитину треба готувати до мирного життя, а не до битв. Це питання навіть не моралі, а душевного здоров'я. "Захищати людей у ​​майбутньому" - формулювання, яке допомагає дитині рости сильним та сміливим. "Воювати, мстити" і т. д. - плани, які руйнують незміцнілу психіку.

4. "Ми повинні боротися, щоб перемогти всіх ворогів"

Війну не можна представляти дитині у спосіб вирішення конфлікту. Не варто будувати фрази так, щоб дитина думала, що її близькі підтримують війну або вітали її початок.

5. "Тебе я ніколи не пущу навійну!"

Протилежна помилка: дитина, яка заявляє, що піде боротися, як тато, або всіх звільнить "від поганих", не повинна стикатися із засудженням, глузуванням, заборонами. Інакше він, особливо хлопчик, переживатиме, що "стане дезертиром, боягузом, бо мама надто боїться за нього". Найкраще підтримати його намір стати захисником. А потім пояснити, що до такої ролі треба готуватися: наприклад, робити зарядку та бігати, щоб стати сильнішим. Рятувати, але поки що пташенят, кошенят, щенят, а не людей. Важливо також наголосити, що воєнні дії скоро закінчаться, але він може застосовувати свої вміння у мирному житті.

6. "Наш ворог - така країна, люди такої національності"

Не можна прищеплювати страх, підозрілість чи ненависть до цілої країни, народу. Знову ж таки, крім моральної сторони питання, це може викликати розщеплення у свідомості у дитини, яка має друзів різних національностей, родичів, улюблених акторів або музикантів.

7. "Ти злякався вибуху, побаченого по телевізору? А солдати не бояться, боягузик"

Соромитись за прояв тривоги не можна. Так ви не допоможете позбутися дитині страху, а лише заженет епереживання глибше, привчивши і в майбутньому приховувати це від вас. Страхи, які малюк намагається самотужки придушити, можуть обернутися фізичними нездужаннями, такими як нервові тіки, заїкуватість, енурез, розлади сну та апетиту.

8. "Люди сварилися, билися, ось як ти з друзями, а потім почали боротися один з одним. Ось щобуває, якщо не вмієш миритись"

Добрі виховні наміри у разі недоречні. Для дитини небезпечно думати, що звичайні бійки можуть перерости у вбивства. Або малюк почне уникати будь-яких з'ясування стосунків, щоб не стати жертвою, через що інші діти можуть вважати його слабаком або робити "цапом-відбувайлом". Або дитина стане боятися сама себе, спалахів гніву - і такі переживання в дорослі роки чреваті депресіями, схильністю до зайвої самокритики.

9. "Викинь свій пістолет. Зараз я розповім тобі, що таке справжнє поранення..."

У жодному разі не можна описувати поранення, наслідки застосування зброї. Останніми місяцями психологи все частіше займаються дітьми, яким батьки самі яскраво описували жахи битв. Наприклад, одна мама втомилася від того, що сини днями грали у війну, вигукуючи підслухані десь слова "орки", "русня", яких ніколи не вживали в будинку. Коли хлопці вкотре вибігли з криками "Ти вбита!" - Вона вирішила серйозно поговорити. Мовляв, коли поріжеш палець – боляче, а рани – це величезні криваві дірки по всьому тілу, від яких довго доводиться мучитися. Результатом розмови був нервовий зрив одного з дітей, після чого його довго довелося лікувати.

НЕ ПРИПУСТИМО при дитині «кидатися» дорослими фразами типу:«повідривало кінцівки». НЕ ПРИПУСТИМО обвинувачувати дітей в тому, що сталося: «Ви тут в теплі, одягнені, нагодовані, а вони там …» Дитина ще тільки пізнає цей світ. І те, що ми її говоримо, навчаємо перенесе через все життя. Всі психологічні травми, родом з дитинства, пам’ятайте про це! Ми відповідальні за те, яке дитинство у наших дітей, другого його не буде. І те, що воно припало на військовий час не знімає з нас відповідальності дарувати нашим дітям найкраще.

Дитина – за природою оптиміст

Психотерапевт Офра Аялон.

Умовчати про страшні події набагато небезпечніше, ніж відверто поговорити, вважає психотерапевт Офра Аялон.

Психотерапевт Офра Аялон - один із найвідоміших у світі фахівців із роботи з дітьми, які зіткнулися з військовими подіями. Вона працювала у Югославії, Ізраїлі, країнахПівденно-Східної та Центральної Азії. Іноді психотерапевт приїжджає до колег до Києва. Вона ділиться думками про те, як краще говорити з дітьми про бойові дії.

практичний психолог Інна БОГУЛЬСЬКА. 14.11.2023

Як побороти нічні страхи?

Щоб дитина спокійно спала вночі без кошмарних сновидінь, вона повинна відчувати себе в безпеці і знати, що їй нічого не загрожує.

1. Ні в якому разі не сваріть і не соромте дитину за те, що вона капризує і не хоче спати одна. Посидьте з нею поруч, заспокойте, погладьте по голові, дочекайтесь, поки вона засне.

2. Вдень дитині необхідна рухова активність на свіжому повітрі, рухливі ігри.

3. За 2-3 години до сну у дитини не повинно бути:

- комп'ютерних ігор;

- мультфільмів та казок з персонажами, що лякають;

- сварок і з’ясування відносин у сім'ї;

- важкої їжі;

- духоти в кімнаті;

- тісного, незручного одягу для сну.

4. Час засипання має бути одним і тим же, незалежно це звичайний день чи вихідний.

5. Прокидання дитини не повинно бути різким. Краще використовувати не будильник, а мамині дотики і погладжування.

6. Укріплюйте організм дитини. Заняття спортом і здоровий спосіб життя стануть кращою профілактикою нічних страхів.

практичний психолог Інна БОГУЛЬСЬКА.31.10.2023

Абетка виховання

abetka_vikhovannja.docx

Психолог Інна БОГУЛЬСЬКА

Колір - ключик до пізнання маленької особистості

kolir-kljuchik_do_piznannja.docx

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

//rekomendaciji_batkam_z_pidgotovki_ditej_do_ditjach.docx

Основні запитання, які допоможуть батькам

якнайліпше підготувати дитину до співбесіди в школі

osnovni_zapitannja-jaki_dopomozhut_batkam_jaknajli.docx

«Виховання дисциплінованості і організованості у дітей»

vikhovannja_disciplinovanosti_i_organizova-1.docx

Виховання з любов’ю! (шпаргалка для батьків)

Як виховати самостійність

jak_vikhovati_samostijnist.docx

Рекомендації щодо психологічних аспектів організації харчування

rekomendaciji_shhodo_psikhologichnikh_aspektiv_org.docx

Інші вправи та техніки для роботи з дитиною

Знайти кілька предметів одного кольору і перелічити їх. Порахувати кроки до якогось предмета.

Стискати поперемінно правою та лівою рукою руку дорос- лого.

Рахувати від десяти до одного.

Покласти руку на живіт приблизно на три пальці нижче за сонячне сплетіння та постукати по цьому місцю.

Потерти кінчик носа.

Злегка натиснути на очні яблука з двох боків. Змочити губи водою, сполоскати рота.

Витягнути язика якомога далі — ніби намагаючись торкну- тися ним грудної клітки.

Подивитися праворуч якомога далі, не повертаючи голови, затримати погляд на 15–20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивитися ліворуч якомога далі, потім знову прямо.

Розтерти руками тіло.

Розтерти точку між підмізинним пальцем і мізинцем.

Покласти руки на ребра, щоб відчути, як вони під час дихання розширюються, підіймаються.

Можна обрати кілька із запропонованих варіантів дій. При цьому важливо розуміти, що це екстрена допомога. Важливо шукати можливість впливати на причину панічної атаки.

Інші вправи та техніки для роботи з дитиною

Знайти кілька предметів одного кольору і перелічити їх. Порахувати кроки до якогось предмета.

Стискати поперемінно правою та лівою рукою руку дорос- лого.

Рахувати від десяти до одного.

Покласти руку на живіт приблизно на три пальці нижче за сонячне сплетіння та постукати по цьому місцю.

Потерти кінчик носа.

Злегка натиснути на очні яблука з двох боків. Змочити губи водою, сполоскати рота.

Витягнути язика якомога далі — ніби намагаючись торкну- тися ним грудної клітки.

Подивитися праворуч якомога далі, не повертаючи голови, затримати погляд на 15–20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивитися ліворуч якомога далі, потім знову прямо.

Розтерти руками тіло.

Розтерти точку між підмізинним пальцем і мізинцем.

Покласти руки на ребра, щоб відчути, як вони під час дихан- ня розширюються, підіймаються.

Можна обрати кілька із запропонованих варіантів дій. При цьому важливо розуміти, що це екстрена допомога. Важливо шукати можливість впливати на причину панічної атаки.